Знаєте, Galaxy’s Edge – це не просто «зона з атракціонами». Це 6 гектарів чистого технологічного божевілля. Вхід туди захований у невеликій печері, і це ідеальний психологічний прийом: ти заходиш у вузький прохід звичайним туристом, а виходиш… і просто втрачаєш мову.
Ми втрьох буквально завмерли на місці. Перед нами відкрився абсолютно інший світ – аванпост Чорний Шпиль на планеті Батуу. Змінилося все: картинка, звуки й навіть повітря.
Перше, від чого я офігіла – це запахи. Спочатку я подумала, що мені здалося, але потім мій внутрішній дослідник змусив мене залізти в гугл. Виявляється, по всій території заховані Smellitizers (запахогенератори).
— Мась, ти відчуваєш? — я підозріло принюхалася. — Пахне так, ніби ми у справжньому лісі після дощу, хоча п’ять хвилин тому довкола була індичка та цукрова вата.
— Це пахне так, що мій внутрішній фанат «Зоряних воєн» зараз втратить свідомість, — відповів Тіма, озираючись на винищувачі, що пролітають (по звуку).
Ми ступили в ліс Опору, і я фізично відчула, як змінилися декорації. З одного боку чути було гул далеких кораблів, десь у кущах стрекотіли інопланетні цвіркуни, а в ніс ударив різкий запах вологої землі та лісової зелені.
Навколо неймовірні скелі, водоспади та кинуті кораблі. Все зроблено в такому стилі, що мозок геть-чисто відмовляється вірити в існування Каліфорнії за межами цієї локації.
Даня, як тільки побачив вхід у місто, одразу ввімкнув режим навігатора і потягнув нас у торгові ряди. Насамперед ми провалилися у Droid Depot.
Уявіть: напівтемрява, і всюди – і зверху, і знизу – рухаються величезні конвеєри з запчастинами всіх кольорів. Ти підходиш до стрічки й буквально «виловлюєш» голову, ноги та корпус для свого майбутнього дроїда. Потім сідаєш за верстат з інструментами, і починається магія складання.
No Comment! Be the first one.